Так, конкурентне середовище провокує «цінові війни», але нижча ціна не нівелює «хронічні болі» постачальника та виробника.

Виділяємося серед інших. Принципові відмінності

Перше: орган сертифікації — це не домінант над постачальником-замовником

Натомість, організовуємо роботу в діалозі один з одним, реалізуємо взаємне навчання та довіру.

Орган сертифікації, його структурні підрозділи, акредитовані випробувальні лабораторії, агрономи-інспектори (аудитори з сертифікації), спеціалісти з випробувань, фахівці з сертифікації завжди:

- ставлять себе на місце виробника (постачальника);

- дослуховують і лише потім висловлюють пропозиції з питань оцінки.

Просто робити вигляд чи імітувати роботу — не тільки контрнепродуктивно, але навряд чи вийде довгострокова співпраця.

Наприклад, якщо визначення показника «маса 1000 насінин» є важливим для замовника, необхідно перевірити, щоб потім не було претензій, чому розрахункова маса (попередньо зазначена на етикетці виробника) не співпадає з фактично виміряною. Це дозволяє уникнути серії «з’ясувань» після продажу насіння між продавцем і покупцем.

Аналогічно за показниками якості насіння олійних культур, коли аграрій під час купівлі прискіпливий та вимогливий.

Як показують дані реєстрів виданих сертифікатів насіння та садивного матеріалу, наприклад, для насіння соняшнику, >50% виробників довірили оцінку насіння приватному органу сертифікації.

Друге: оцінка відповідності насіння та садивного матеріалу згідно закону та дотримання вимог щодо акредитації органів з оцінки відповідності

Так, зручно працювати зі знайомими чи територіально розташованими поблизу домівки/офісу компаніями, та все ж співпраця з органами з оцінки відповідності, що працюють згідно закону, є надійнішою.

Ставте запитання, уточнюю деталі:

- акредитація органу сертифікації та акредитація випробувальної лабораторії — це різні акредитації на відповідність вимогам різних міжнародних стандартів ISO/EN/IEC;

- сертифікати відповідності можуть видаватися виключно на ті види продукції, що є у сфері акредитації органу сертифікації та випробувальної лабораторії.

Тобто для того, щоб бути повноважним суб’єктом оцінки відповідності з правом видачі сертифікатів, орган сертифікації має підтверджену незалежним зовнішнім оцінюванням сферу акредитації як додаток до атестату. Сфера акредитації визначає види продукції (у даному випадку насіння та садивного матеріалу) та стандарти, відповідно до яких орган сертифікації проводить оцінювання.

Сфера акредитації випробувальної лабораторії є обов’язковим додатком до атестату та визначає методи випробувань, параметри та об’єкти, за якими лабораторія може здійснювати випробування.

Випробувальні лабораторії, які є відділами основної лабораторії, або субпідрядні випробувальні лабораторії також проходять окрему оцінку — акредитацію, постійний незалежний нагляд за діяльністю з боку Національного агентства з акредитації України. Інформація про місцерозташування, контактні дані, сферу і терміни акредитації знаходиться у вільному доступі в реєстрі акредитованих органів з оцінки відповідності.

Третє: щодо повторного тестування насіння — перевірки результатів

Слід враховувати, що для перевірки якісних показників насіння необхідно:

- повторний відбір проб, який проводить виключно аудитор із сертифікації (а не найкращий агроном), з партії, що сертифікувалася; забезпечується доставка проб до лабораторії без порушення вимог стандартів;

- проведення випробувань тими методами, що застосовувалися;

- перевіряти в акредитованій лабораторії, а не у тій, що «знаєш», оскільки «розбір польотів» не дасть бажаного — реального результату.

Неакредитовані випробувальні лабораторії не забезпечують достовірність і довіру до їхніх результатів.

Обирайте, до кого звернутися і для чого — для відмінного результату чи продовжувати звичну, ніби і зручну в минулому, але не завжди найкращу практику.

Наталія Грюнвальд, керівник ОС «АГРОСЕРТ»